Рада з Опіки була створена для забезпечення міжнародного спостереження за 11 підопічними територіями, що знаходилися під управлінням семи держав-членів, а також для забезпечення того, щоб їх уряди докладали необхідних зусиль для підготовки цих територій до самоуправління або незалежності. До 1994 року всі підопічні території перейшли до самоуправління чи стали незалежними як самостійні держави чи приєднались до сусідніх незалежних держав. Останньою перейшла до самоуправління підопічна територія Тихоокеанські острови (Палау), що знаходилася під юрисдикцією Сполучених Штатів і стала 185-ою державою-членом Організації Об’єднаних Націй.
Оскільки робота Ради з Опіки завершена, до її складу в даний час входять п’ять постійних членів Ради Безпеки. В її правила процедури були внесені відповідні зміни, щоб вона могла проводити свої засідання лише в тих випадках, коли того можуть вимагати обставини.
Міжнародний Суд – відомий також, як Всесвітній Суд – є головним судовим органом Організації Об’єднаних Націй. Його 15 суддів обираються Генеральною Асамблеєю і Радою Безпеки, які проводять голосування незалежно і одночасно. Міжнародний Суд займається врегулюванням суперечок між державами на основі добровільної участі зацікавлених держав. Якщо держава погоджується взяти участь в судовому процесі, то вона зобов’язана підкорятися рішенню Суду. Суд також займається підготовкою консультативних висновків для Організації Об’єднаних Націй та її спеціалізованих установ.
Секретаріат проводить оперативну та адміністративну роботу Організації Об’єднаних Націй відповідно до вказівок Генеральної Асамблеї, Ради Безпеки та інших органів. Його очолює Генеральний секретар, який забезпечує загальне адміністративне керівництво.
Секретаріат складається з департаментів і управлінь, де працює близько 7500 чоловік, посади яких фінансуються за рахунок регулярного бюджету і які представляють 170 країн світу. Окрім Центральних установ Організації Об’єднаних Націй, розташованих в Нью-Йорку, існують відділення Організації Об’єднаних Націй в Женеві, Відні й Найробі та інші місця служби.
Міжнародний валютний фонд, Світовий банк і 13 інших незалежних організацій, які називаються «спеціалізованими установами», пов’язані з Організацією Об’єднаних Націй за допомогою відповідних угод про співпрацю. Ці установи, включаючи Світову організацію охорони здоров’я і Міжнародну організацію цивільної авіації, є самостійними органами, створеними на основі міжурядових угод. На них покладено широкий діапазон міжнародних функцій в економічній, соціальній та культурній сферах, а також у сфері освіти, охорони здоров’я й інших. Деякі з них, наприклад Міжнародна організація праці і Світовий поштовий союз, старші за Організацію Об’єднаних Націй.
Крім того, ціла низка управлінь, програм і фондів Організації Об’єднаних Націй – таких, як Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй у справах біженців (УВКБ), Програма розвитку Організації Об’єднаних Націй (ПРООН) і Дитячий фонд Організації Об’єднаних Націй (ЮНІСЕФ), – займається поліпшенням соціального та економічного становища людей у всіх регіонах світу. Вони підзвітні Генеральній Асамблеї або Ради з Соціально-економічних питань. Всі ці організації мають свої власні органи управління, бюджети і секретаріати. Разом з Організацією Об’єднаних Націй вони складають єдину сім’ю, або систему Організації Об’єднаних Націй. Спільними зусиллями вони провадять технічне сприяння і надають практичну допомогу в інших формах практично у всіх економічних і соціальних сферах.
Історія співпраці України з Організацією Об’єднаних Націй почалася з 1945 року – року створення ООН. Українська РСР була одним із перших членів ООН, і українська делегація брала участь в Установчій конференції ООН у Сан-Франциско в 1945 році. Україна, будучи правонаступницею УРСР, послідовно розвиває свою діяльність в ООН та утверджується у світовому співтоваристві як миролюбна держава, що прагне до політичного вирішення будь-яких конфліктів. Україна бере активну участь у миротворчій діяльності ООН, у тому числі й в операціях ООН для підтримки миру. Це пояснює ініціативу з боку України при підготовці Міжнародної конвенції з захисту миротворчого персоналу.
Свого часу, в перші 45 років існування ООН, Україна виявила чимало ініціатив у розробці міжнародних питань, перебуваючи в рамках ООН. Але, як стверджує багато українських вчених, дипломатів, в тому числі постійний представник України при ООН Віктор Батюк, присутність нашої держави в ООН була в дуже обмеженому і спотвореному вигляді. Делегація України могла захищати власні інтереси під пильним наглядом “старшого брата”, бо завдяки англійській абетці делегація СРСР завжди розміщалася відразу праворуч української. Про місце і роль України в ООН до проголошення незалежності колишній міністр закордонних справ А. Зленко заявив: ”Про нас знають в ООН як про країну, яка протягом усієї історії ООН робила вагомий внесок у сприяння процесу роззброєння, розгляду широкого комплексу економічних, соціальних, гуманітарних проблем, питань боротьби з колоніалізмом, расизмом, апартеїдом, підтримувала боротьбу поневолених народів за своє визволення”.
Пiсля проголошення незалежностi України участь в дiяльностi Органiзацiї Об'єднаних Нацiй було визначено одним з прiоритетних напрямiв зовнiшньої полiтики нашої держави.
Як одна з держав-засновниць ООН, Україна неухильно дотримується цiлей та принципiв Статуту Органiзацiї, робить суттєвий внесок в її дiяльнiсть у сферах пiдтримання мiжнародного миру та безпеки, роззброєння, економiчного та соцiального розвитку, захисту прав людини, змiцнення мiжнародного права тощо.
Генеральнi секретарi ООН чотири рази вiдвiдали Україну. З офiцiйними вiзитами у Києвi перебували У Тан (1962 р.), Курт Вальдхайм (1981 р.), Перес де Куельяр (1987 р.), Бутрос Бутрос-Галi (1993 р.). Протягом 1994-2001 рр. вiдбулося сiм зустрiчей Президента України Л.Д.Кучми з Генеральним секретарем ООН: в 1994 р. у Нью-Йорку, в 1995 р. у Вiднi, в 1996 р. в Москвi, в 1997 р. у Давосi, у ходi 52-ї сесiї ГА ООН у вереснi та листопадi 1997 р., пiд час Вашингтонського Саммiту країн-членiв НАТО (квiтень, 1999 р.), а також пiд час Самiту тисячолiття ООН (вересень 2000 р.).
За час свого членства в ООН Україна тричi обиралася непостiйним членом Ради Безпеки (1948-1949, 1984-1985, 2000-2001 рр.), чотири рази - членом Економiчної i Соцiальної Ради (останнiй раз - 1993-1995 рр.). Представники України неодноразово обиралися на керiвнi посади головних комiтетiв сесiй Генеральної Асамблеї.
У 1997 р. Мiнiстра закордонних справ України Г.Й.Удовенка було обрано на посаду Голови 52-ї сесiї Генеральної Асамблеї ООН - найвищу керiвну посаду в ООН. Предметом особливої гордостi України є те, що саме 52-а сесiя ГА ООН, яка увiйшла в iсторiю як "сесiя реформ", схвалила всеохоплюючу програму реформування Органiзацiї, запропоновану її Генеральним секретарем К.Аннаном, i надала потужного iмпульсу широкомасштабному оновленню Органiзацiї. Будучи активним прихильником та безпосереднiм учасником сучасного процесу реформування ООН, Україна продовжує докладати значних зусиль з метою пiдвищення ефективностi дiяльностi ООН та її адаптацiї до нових вимог сьогодення.
Сьогоднi Україна є членом Комiтету з програми i координацiї, Спецiального комiтету з операцiй з пiдтримання миру, Комiтету з внескiв, Комiтету з використання космiчного простору в мирних цiлях, Комiтету з питань здiйснення невiд'ємних прав палестинського народу, Консультативного комiтету з навчання, вивчення, розповсюдження та штршого визнання мiжнародного права, Комiтету з енергетики та природних ресурсiв, Комiсiї з роззброєння, Комiсiї з народонаселення та розвитку, Комiсiї з наркотичних засобiв, Виконавчої ради Програми розвитку ООН/Фонду ООН з питань народонаселення, Виконавчої ради Дитячого фонду ООН (ЮНIСЕФ), Виконавчої ради Мiжнародної органiзацiї працi, Ради керуючих МАГАТЕ. Представника України Посла В.Василенко було обрано до складу суддiв ad litem Мiжнародного кримiнального трибуналу для колишньої Югославiї.
Україна, як одна з держав-фундаторiв ООН, надає виняткового значення дiяльностi ООН з пiдтримання мiжнародного миру та безпеки, розглядаючи участь у цiй дiяльностi як важливий чинник своєї зовнiшньої полiтики.
Починаючи з липня 1992 р., наша держава виступає як значний контрибутор до операцiй ООН з пiдтримання миру (ОПМ). За 9 рокiв в ОПМ взяли участь близько 12 тис. вiйськовослужбовцiв Збройних Сил та працiвникiв органiв внутрiшнiх справ України.
Сьогоднi Україна є найбiльшим контрибутором до операцiй ООН з пiдтримання миру серед європейських країн та входить до 10 найбiльших держав-контрибуторiв свiту i бере участь в мiсiях ООН в Афганiстанi, Боснiї i Герцеговинi, Грузiї, Демократичнiй Республiцi Конго, Косово (СРЮ), Лiванi, Схiдному Тиморi, Сьєрра-Леоне, Хорватiї.
Як значний контрибутор до ОПМ ООН Україна виходить з того, що одним з важливих аспектiв миротворчих операцiй є досягнення належного рiвня захисту i безпеки їх персоналу. Враховуючи гостроту цiєї проблеми (за роки участi України в ОПМ загинуло 19 вiйськовослужбовцiв та близько 60 отримали поранення), Україна стала iнiцiатором Конвенцiї щодо захисту миротворчого персоналу ООН, яка набрала чинностi у сiчнi 1999 р.
Наша держава спрямовує значнi зусилля на розвиток спiвробiтництва з міжнародними органiзацiями економічного та екологічного напряму, залучення їх потенціалу в соцiально-економiчних інтересах України з метою прискорення iнтеграцiї нашої країни в світову систему господарства та вирішення гострих проблем у сфері охорони довкілля.
Необхiднiсть розв'язання зазначених завдань, які мають ключове значення для затвердження та розбудови нашої держави, обумовила зростання ролі багатосторонньої дипломатії як одного з найбільш дієвих iнструментiв реалiзацiї національних iнтересiв України.
Головнi зусилля української дипломатiї на цьому напрямку спрямовуються сьогодні на подальше ствердження функцій міжнародних органiзацiй як механiзмiв мобiлiзацiї, узгодження та координацiї зусиль мiжнародного спiвтовариства для розв'язання глобальних проблем свiтової економiки та довкiлля.
Завдяки активнiй позицiї України в мiжнародних органiзацiях наша країна отримала значну технiчну, матерiальну та фiнансову допомогу, зокрема, з боку Програми розвитку ООН (ПРООН), Глобального екологiчного фонду, МАГАТЕ, Мiжнародної органiзацiї працi (МОП), ЮНКТАД, ЮНIДО, Фонду ООН у галузi народонаселення (ЮНФПА), Мiжнародного союзу електрозв'язку (МСЕ), Всесвiтнього поштового союзу (ВПС), Всесвiтньої органiзацiї iнтелектуальної власностi та iнших. З 1993 року в Українi функцiонує Представництво ООН, пiд прапором якого здiйснюється цiла низка важливих проектiв i програм ООН, її органiв та спецустанов у галузi соцiально-економiчних перетворень, розвитку пiдприємництва, охорони природи, вирiшення актуальних демографiчних проблем. У липнi 2000 р. вiдбулася офiцiйна iнавгурацiя "Будинку ООН" в Українi, який зiбрав пiд свiй "дах" органи та установи ООН, якi здiйснюють свою дiяльнiсть в нашiй країнi (ЮНIСЕФ, ЮНФПА, УВКБ). Великi обсяги зовнiшньої допомоги Україна одержала для вирiшення складного комплексу завдань, пов'язаних з лiквiдацiєю наслiдкiв Чорнобильської катастрофи та облаштуванням колись депортованих народiв, у тому числi кримських татар.
Визнанням внеску та ролi України в мiжнародних органiзацiях стало обрання нашої країни до ряду функцiональних комiсiй ООН, керiвних органiв МОП, Програми розвитку ООН, ЮНФПА, Всесвiтньої туристичної органiзацiї, ВПС та iн.
Активну участь Україна бере у мiжнародному процесi щодо впровадження полiтики сталого розвитку з метою комплексного вирiшення завдань охорони довкiлля та економiчного зростання людства на глобальному рiвнi. Делегацiя України високого рiвня брала активну участь у основоположнiй Конференцiї ООН з навколишнього середовища та розвитку 1992 р. ("Самiт планети Земля"). На 19-й спецсесiї ГА ООН iз всебiчного огляду та оцiнки здiйснення "Порядку денного на ХХI столiття" ("Рiо+5", 1997 р.) Президент України Л.Д.Кучма виголосив низку мiжнародних iнiцiатив природоохоронного характеру.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7
